Анна Литвинчук - психолог

 

Чим довше живеш, тим чіткіше розумієш:

Світ не сходить з розуму, він завжди був нездоровий. Просто іноді симптоми хвороби проявляються дуже відверто. Вбивчо відверто.

Це коли спочатку тріумфує брехня, а потім ллються потоки крові й сліз. Причому, здебільшого, це стосується невинних людей. Просто ошуканих.

І говорю я зараз про те, що отримало грізну і спочатку нездорову за своєю суттю назву — «війна».

 

Поділюсь своїм досвідом, що саме робила з 24 лютого.

  

1. Ранок 24 лютого.

О п’ятій ранку прокинулась від дзвінка мобільного телефону. Мені дали 10 хвилин зібратися. Вистачило й п’яти, бо валіза вже була готова — не для втечі, а для фітнес-туру, який мав розпочатися того ж дня. З цією валізою я вирушила в подорож, яка тривала майже пів року.

 

2. Слабкість до людей похилого віку.

Мені завжди щастило з рідними старшого покоління. Вони були простими, чесними людьми, які ніколи не брехали. Я виросла на їхніх історіях про минулу війну, а не на телевізійних версіях. Вони розповідали без прикрас — це був той ще екшен.

 

3. Підготовка та дії.

Ще задовго до війни я побачила цитату:

“У мирний час поговоримо як людина з людиною. Під час війни розмовляй своєю зброєю.”

Я знала, що робитиму, коли настане цей час. Зібравши свою команду, ми майже одразу почали діяти:

• Проводили індивідуальні та групові консультації з психологічних і юридичних питань.

• Організовували фінансову й матеріальну допомогу постраждалим від війни.

• Інформували людей про психологічну підтримку через соцмережі, групи та статті.

 

Кожен важливий на своєму професійному фронті.

Це доведено. Життєві перешкоди не повинні вас зупиняти. Навпаки, вони мають розпалювати азарт, щоб дійти до мети — перемогти труднощі та проблеми, незважаючи ні на що.

З вірою в кожного з вас! Разом до Перемоги!